розтану в повітрі, як звук твого слова, як дощ срібновлосий струмками заплачу, під сонячним променем висохну знову, - я зникну - якщо ти мене не побачиш. монетами листя розсиплюся в осінь, і піною хвилі на березі ляжу, я зникну безслідно, - якщо ти так скажеш, і знову повернусь, - якщо ти попросиш... і на полотно золотими мазками я ляжу, бо знаю, без сумніву знаю: безумно, безмежно, нестримно кохаю до болю, до крику, і - до нестями!.......